Бурі водорості

Загальна характеристика бурих водоростей:

  1. Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий, клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.

  2. Запасна речовина – ламінарин, а також відкладаються олії та йод;

  3. Буре забарвлення обумовлене пігментами: коричневими, жовтими та зеленими. Ці водорості поглинають світло на середніх глибинах – 20-30 м;

  4. Мешкають на середніх глибинах;

  5. Наявність органів прикріплення (ризоїди або підошви);

  6. Розмноження вегетативне (частинами талому), нестатеве (спорами, зооспорами, виводковими бруньками) та статеве (гаметами);

  7. Мешкають у морях.

Бурі водорості використовуються людиною у харчовій, хімічній та текстильній. промисловості, медицині, для добування йоду, брому, альгінатів.

Різноманітність бурих водоростей:

Ламінарія (морська капуста)

Автор: Gabriele Kothe-Heinrich

На зображенні – цукриста ламінарія. Вона широко використовується в їжу, а її друга назва – морський салат (зелена ульва – це також морська капуста, але зелена). Клітини ламінарії містять багато йоду. Мешкає ця водорість у морях Північної півкулі.

Фукус

Автор: Stemonitis

У таломі фукусу наявні повітряні міхурі, які забезпечують вертикальне положення великого організму. Він також мешкає у північних морях.

Макроцистіс

Надзвичайно велика водорість. Довжина талому може сягати 60 м, а маса – 150 кг. Макроцистіс мешкає у південних морях.

Саргасум

На честь цього роду назвали море – Саргасове море.

Автор: Graça Gaspar

Типові представники бурих водоростей – це:

навікула, пінулярія порфіра, кораліна фукус, макроцистіс ульва, хлорела Навікула та пінулярія – діатомові водорості; порфіра, кораліна – червоні, а ульва та хлорела – зелені.

У клітинах бурих водоростей відкладається

глюкоза крохмаль інулін ламінарин Запасна речовина бурих водоростей – ламінарин (навіть є така водорість – ламінарія).