Бурі водорості
Last updated
Last updated
Загальна характеристика бурих водоростей:
Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий, клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.
Запасна речовина – ламінарин, а також відкладаються олії та йод;
Буре забарвлення обумовлене пігментами: коричневими, жовтими та зеленими. Ці водорості поглинають світло на середніх глибинах – 20-30 м;
Мешкають на середніх глибинах;
Наявність органів прикріплення (ризоїди або підошви);
Розмноження вегетативне (частинами талому), нестатеве (спорами, зооспорами, виводковими бруньками) та статеве (гаметами);
Мешкають у морях.
Бурі водорості використовуються людиною у харчовій, хімічній та текстильній. промисловості, медицині, для добування йоду, брому, альгінатів.
Автор: Gabriele Kothe-Heinrich
На зображенні – цукриста ламінарія. Вона широко використовується в їжу, а її друга назва – морський салат (зелена ульва – це також морська капуста, але зелена). Клітини ламінарії містять багато йоду. Мешкає ця водорість у морях Північної півкулі.
Автор: Stemonitis
У таломі фукусу наявні повітряні міхурі, які забезпечують вертикальне положення великого організму. Він також мешкає у північних морях.
Надзвичайно велика водорість. Довжина талому може сягати 60 м, а маса – 150 кг. Макроцистіс мешкає у південних морях.
На честь цього роду назвали море – Саргасове море.
Автор: Graça Gaspar
Типові представники бурих водоростей – це:навікула, пінуляріяпорфіра, коралінафукус, макроцистісульва, хлорелаНавікула та пінулярія – діатомові водорості; порфіра, кораліна – червоні, а ульва та хлорела – зелені.
У клітинах бурих водоростей відкладаєтьсяглюкозакрохмальінулінламінаринЗапасна речовина бурих водоростей – ламінарин (навіть є така водорість – ламінарія).
